Гомін, гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Туман поле, поле покриває,
Мати сина проганяє:

«Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе орда візьме!»
«Мене, мамо, мене орда знає —
В чистім полі обминає».

«Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе турчин візьме!»
«Мене, мамо, мене турчин знає
Сріблом-злотом наділяє».

Іди, сину, іди пріч від мене,
Нехай тебе москаль візьме!»
«Мене, мамо, мене москаль знає —
Жить пiд себе пiдбиває».

«Вернись, синку, вернись додомоньку,
Змию тобі головоньку».
«Мені, мамо, менi змиють дощі,
А розчешуть густі терни
(А висушать буйні вітри)».