А вже тому сім рік буде, (2)
А як козак гаєм блуде. (2)
Приблудився до дубочка, (2)
На дубочку зозулечка. (2)

Ти, зозулько сивенькая, (2)
Мамко ж моя рідненькая, (2)
Виведи ня з сего гаю, (2)
Бо дороги я не знаю. (2)

Я вже діток згодувала,
Краю в гаю не видала.
А як сяду на калину –
Вижу гаю половину.

А як сяду на березі –
Має козак три дорозі.
Першу піде та й заграє,
Другу піде заспіває.

Третю піде та й заплаче –
Отця мати не зобачить,
А ні отця, ні родини,
Плаче серце як дитини.

Плаче, плаче, має чого –
Нема правди ні від кого.
Нема правди та й небуде,
Заки козак гаєм блуде. (ост 2 рядки – 2)