В морі тоне корабель
На холодній глибині...
Мільйони там людей
Пливли до кращих берегів.

Як не дивно, але першим з корабля тікає капітан,
Від халатності якого все тріщить по швах.
І не вкладається ніяк у моїй голові,
Чому не людьми, а золотом набиті шлюпки на воді,
Скажіть мені?

Приспів:
А ми збудуєм зі скель новий корабель,
Весла з надій, вітрила із мрій!
І всепочнемо з нуля, як справжня сім’я,
Забути б цей сон, будь же схильний до нас, Посейдон! Посейдон!

Ворожі чайки на борту
Клюють знесилених людей.
Ми корабель відстоїмо, 
Як не собі то для дітей.
І я радію, що від нас втекли усі щури,
Головне аби на камбузі нових не завели.
І ті щасливі береги було не маренням,
Адже великому судну - велике плавання, далеке плавання...

Приспів:
А ми збудуєм зі скель новий корабель,
Весла з надій, вітрила із мрій!
І все почнемо з нуля, як справжня сім’я
Забути б цей сон, будь же схильний до нас, Посейдон! Посейдон!

Я побажаю кораблю прийти в потрібний порт, 
І щоб в його каютах завжди панував комфорт,
І в широті одній не плавати з брудним судном,
Де з-за штурвалу ледь видніється маленький гном, брехливий гном!
Будь же схильний до нас, Посейдон! Посейдон!