Ти ще чекатимеш сонця без меж, Перепливеш цю ніч, переживеш, Ще приймач покірно плаче і зірки, Як помаранчі марно освітлюють дім, Де тебе вже нема... Переплутані вени... Ліхтарі в далеких містах без тебе, Одинокі антени помирають у небесах, ...
А він, Заховавшись під сніг, помаранчами Мерзлими жбурляв їй у слід... Вони, Ніби різні човни, плили у своїх думках, Щоб потім піти по пустих берегах...