Коли з очима розмовляють очі, Ніхто не чує їх слова пророчі. Лише до серця серце гомонить: Зови, любов, лови кохання мить. Очі — як мрії досвітні, Очі — сердець голоси: Карі і чорні й блакитні — Чари людської краси. Звели нас очі і вуста з вустами, Любов п'янила, мліла до безтями, І щебетали млосно солов'ї: Люби його, а ти — люби її. Якби не очі — дивовижні чари, Хто б наші долі зводив би до пари. Якби не очі — хто б єднав серця, Благословляв до шлюбного вінця.