Змилуйся, Боже наш, над Україною, Волю, що дав Ти, святу захисти, Досить страждати, бути руїною, Людям байдужим гріхи відпусти. Може, прозріють ще, може, прокинуться, Виросли всі ж бо в незрячім ярмі, Випрямлять плечі, з колін ще піднімуться, Може, покаються щиро й самі. Розуму дай їм, аби не сварилися, Вміли ладнати всі справи земні, Храмом священним аби не ділилися, Були єдині в труді і борні. Рідної матері, щоб не цуралися, Мову і віру свою берегли, В батьківській хаті аби побраталися, В чистій незламній любові були. Досить вже крові, сліз в нас пролилося, Ниви просякли, земля не прийма, Пилом чорнобильським небо покрилося, Може настати суцільна пітьма! Змилуйся, Боже наш, над Україною, Довго в неволі страждала Вона. Доля хай квітне у лузі калиною, Пісню веселу підхопить луна!