Зима прислала заметіль, Немов вендету І вітер в комині гудів, Як птах на злеті, Пручались ніжні завитки В утробі ночі Збувались сни його й її Такі пророчі... Приспів: Чи Бог нам дав кохати раз, А, може, двічі? Хіба любов пройде повз тих, Хто її кличе? Хіба то гріх, коли живе В серцях кохання? Та не буди, прошу, її, Небогу, зрання... Цієї ночі із небес Сріблястим крамом Спустились зорі до вікна, Де із коханим Вона тримала у руках Найкращі мрії, Де ангел дарував життя Новій надії. Приспів.