Життя гірке, як кава без цукру... Не того зустріла, як сади цвіли... І душа щемить, сльозить і мокро, Як свіча, тану... Згораю, від журби... Ой, доле, доле, не трави душу, Не сип на відкриту рану сіль... Я несу важкий хрест, тяжку ношу, В'яне молодість, на серці біль... В очах смуток, згас промінь надії, В розкішних світлих покоях я сама... Не сплю, безсоння, ностальгія... Час біжить за рікою, бистра ріка... Зійшла перша зірка в літній вечір, Місяченько зорить до мого вікна... Яскраве світло ніжить за плечі, Грає скрипаль - жалісно плаче струна... А кого любила - розтоптав мрії, Вільну, окрилену закув в кайдани... Без тепла, любові в'янула лілія, Її зима обпекла - на серці рани...