Я ходив у далекі гори І дороги степів стоптав, Підіймався й туди, де зорі – Жінку мрії свою шукав. Малював я її портрети, Наче сам Сальвадор Далі І для неї писав сонети Першим інеєм на траві. Приспів: Жінка моєї мрії З очима – кольору літа, Жінка моєї мрії Та, що в обіймах світла. Рідна сестра надії, Подруга доброти, Жінка моєї мрії, Кохана, – це ти, це ти. Я пробуджував сонця промінь І освячував ним свій шлях, А тривоги, журбу і втому Розвівав на семи вітрах. Йшов туди, де любов зоріє, Стежка долі мене вела. Та не знав я, що жінка мрії Завжди поруч зі мною йшла. Приспів. (2)