Кришталяться люстри, виблискує зал, І Ви щось сказали, і я щось сказав, Не чулося слів, лише погляд очей, Здавалося наскрізь мене пропече. Ваш профіль привітний і дотик руки, Чекав його довго, напевно, віки, І я зрозумів не підвладне словам, Що іншому Вам я уже не віддам. Приспів: Жінко із блакитними очима, Нащо Ви зустрілися мені? Щоб забув я про душі спочинок І горів у білому вогні. Жінко із усмішкою Джоконди, Що неначе вроду з неба п'є, Я навіки бранець тої вроди, Добре, що такий на світі є! Здавалось мені, ми удвох, лиш удвох І наше єднання освячує Бог. В людському вертепі, на жаль, все не так, Я цього не відав, наївний дивак. Я ставив шампанське на повні столи Та щезли Ви раптом от так, як прийшли, Та все ж не серджуся, не викрешую гнів, Що я Вас побачив, в цім залі зустрів. Приспів. (2)