Жартували вітри, жартували з хмариною, Називали її в цілім світі єдиною. Вітерець-пустунець ніжив душу півшепотом. Серце билося в ній соловейковим щебетом. А крутій-буревій брав на руки леліючи, І кружляв — аж вона вся щеміла п'яніючи. Втік вітрець-пустунець і сховався під стріхою, А крутій-буревій грався з іншою втіхою. Жартували вітри, жартували з хмариною, Називали її в цілім світі єдиною. Заламала вона білі руки, як факели... Жартували вітри, а хмариночка плакала.