В зоопарку, весною утішений, На веселій галяві при свідках Слон слонисі сказав: "Моя кішечка", Слон слонисі сказав: "Моя квітка"... В океані бурхливому, глибоко, Під проникливі звуки ноктюрна Кит китисі сказав: "Моя рибонька, Ну до чого ж ви мініатюрна!" А в хатинці без світла й віконечка, Так по-лицарськи ніжно і мило Кріт кротисі сказав: "Моє сонечко... Ви – голубка моя сизокрила!" До весняних беріз вітер лащився У далекому, синьому лісі, – - Підійдіть-но сюди, моя ластівко, – Стиха хрюкнув кабан кабанисі. Хай серця завжди будуть гарячими, Ну а мрії, як вітер крилаті! Та як часто бувають незрячими, Хто належить до сильної статі. А весна умивалася зливами, Й зрузумів я цієї хвилини: Не бувають жінки некрасивими, То мужчини бувають сліпими!