Жайвір високо в небо піднявся, Пісня в нього терпка і свавільна, Разом з вітром кульбабі зізнався, Що душа у них рідна і вільна. Голос в голос, а серце до серця, Співи жайвора громом у них В невідоме весняне несеться До джерел тих магічно святих. Приспів: В лузі плачуть у котиках лози, Вітер сушить на листячку вії, А на серці веснянії грози, Загубились на щастя надії. Я весну цю плекаю по світу, Проростаю в любові до неба, Ніжні котики срібним привітом Повертають мене знов до тебе. Навіть жайвору сокіл позаздрить, Що у небо злітає без пісні, Лише пісня любові не зрадить, Не страшні їй хмари зловісні. А веселка надію вселяє, Зацвітають знов котики в лузі, І для серця рідніше немає, Ніж мелодія жайвора в тузі. Приспів.