Телефону трубку я знову розбив І по вулиці у натовпі безцільно плив, Через тебе я знищив десятий телефон, - Це не жарти, не іграшки і навіть не сон! Що зробилось з тобою? - Говори, не мовчи! Я не дам тобі спокою ні вдень, ні вночі. Йду без тебе в кафе, йду без тебе в кіно, Мені пусто якось, а тобі все одно. Приспів: Згуба моя, згуба! Згуба моя, згуба! Згуба моя, згуба! Згуба моя, згуба! Не виходжу з кімнати вже чотири дні, Хай потоп чи пожежа - усе рівно мені, Я не спав, я не їв, лиш тебе я хотів, - Чи зустрінемось знов, чи жива ще любов? А над ліжком у мене твоє фото висить І не можу очей відвести на мить, Набираю твій номер - короткий гудок... Чи ти зробиш на зустріч ше один крок? Приспів. Згуба! Згуба! Згуба! Люба! Люба! Люба! Люба! Люба! Згуба! Згуба! Люба! Я звернувся у відділ загублених речей, Запитав: чи не бачили блакитних очей, Довгі ноги, вологі, малинові губи. Все це було моє і коханої згуби. Відповіли мені, що я на білому коні, Здоровенний медбрат зав'язав мені халат, Я у дурці сиджу і за згубою тужу: Де ти, згубо моя? - Шепочу твоє ім'я. Приспів. Згуба! Згуба! Згуба! Люба! Люба! Люба! Згуба! Згуба! Згуба! Люба! Люба! Люба!