Згадаю тих, кого нема між нас, Хто мав бентежну українську душу, Отих, хто піснею озвучив час, Про них сьогодні слово мовить мушу. В очах стоїть натхненний Яремчук, Іван Мацялко відкрива завісу І Кириченко ллє небесний звук, Ясніє світ від голосу Раїси. Назвав, до кого серцем прикипів, Ой так болюче згадувать вас друзі, Мій день заповнив ваш високий спів, Він озивається у радості і тузі. Як гірко, що без вас світає день, Що запросити вас не можуть зали, Що так багато золотих пісень Ви голосом своїм не доспівали. Ми всі не вічні — стрінемось колись, Та треба жити поки є ще сили, Я хочу, щоб у колос заплелись Ці Божі співи, що ви нам лишили. Щоб голос український не затих, Хай він в нащадках наших озоветься, Сьогодні я згадати хочу тих, Хто був мені близесенько до серця.