Затопила, закурила сирими дровами, Нігде вийти погуляти та за ворогами. А я тиї сирі дрова та й порозкидаю, Сама піду до корчомки, на злість погуляю. Мила хату, мила сіни та й засміялась, Вийшла мати воду брати тай догадалась. "Скажи, скажи, моя доню, з ким ти пізналась?" "Хіба ж я дурна була, щоб я призналась? Не розливай, мати, воду, що я наносила, Не проклинай того хлопця, що я полюбила. Не розливай, мати, воду, бо тяжко носити, не проклинай того хлопця, мні треба з ним жити".