Запломеніли червоні маки у житах, Стиха вітер, колише смарагдове море, І я увись злітаю, як сизокрилий птах, Щоб розсіяти роси, зерно добра любові. Яке життя прекрасне у насичених кольорах, Ніжна пелюстка купається у росі ранковій, І цей білий світ мріями квітне у твоїх руках, А сонечко усміхається у вікні, у ласкавій мові. Поглянь, яка божа благодать у безкраїх полях, Небо і землю єднає райдуга, рожеві світанки, Колоситься надія у пахощах квітів, у медах, І дивовижні казкові візерунки мережать ранки. І хрестиком заросились духмяні трави в сіножать, В парчеві шати вдяглося і бринить оксамитове літо, Відлунює стоголосся над озером лілейних латать, І радісний спів пташок щебечуть щастям на віттях. Дзвенить стрімкий водограй піснею понад плай, Сизі хмари розчиняються в небі осяйній блакиті, О, сонечко літа, ти подаруй мені щастя небокрай, Щоб я пила водицю і малювала красу у золотій нитті.