Покидаєш ти землю від віку святу, Поманила рожева імла, Та раніш, ніж рушати в далекі краї Запитай в джерела, запитай в джерела: Чи не губить в чужих берегах чистоту? Чи снагу береже в течії? А чи ні, а чи ні, а чи ні? Як рікою тече в чужині. Ловиш поглядом обрій, можливо, повік, Залишаючи батьківський край, Та раніш, як вклонитись нерідним вітрам У калини спитай, у калини спитaй: Чи не вимерзне цвіт? Чи не висохне сік? Чи вона приживеться отам? А чи ні, а чи ні, а чи ні? Як пригріють її в чужині. Полишаєш свій край, батьківщину свою, Що тобі дарувала ім'я. Та раніш, як летіти у вирій, мов птах, Запитай в солов'я, запитай в солов'я: Чи радіє душа у заморських краях? Чи до ніжних пісень солов'ю? А чи ні, а чи ні, а чи ні? Як опиниться він в чужині.