Залебеділи мої літа птахом в небо синє... Замайоріли білосніжним цвітом під зорепадом, Зашелестіли зеленим листям на тополині - І закружляли наді мною золотим листопадом... І біжить швидко час над квітучими берегами... Чую шепіт хвиль, як тече гомінка ріка-життя... У спогадах іду, де моя весна зоряними стежками, Де в дзеркалі-водичці відзеркалює моє літо здаля... Там, у тихім раю, у затишку зорить квітуче сузір'я, Чорноокий вечір так ніжно обіймає за плечі мене, Засіває зорепад-щастя на батьківське подвір'я І зоря веде, де колосяться жита під небо голубе... Тут сонцю усміхаються роки, немов пишні пави... У вікні ясним променем звеселяють душу мою, Я заблукала в казковім царстві, в росяних отавах, І на калині слухаю, як співає соловей пісню чарівну. Тут солов'їна мова дзвенить струмочком дзвінким... В п'янких пахощах лілового бузку як дитя щаслива... В рідній стороні відчуваєш голос землі святим, Із за спиною, за плечима виростають у тебе крила...