Закувала зозуленька В стодолі на розі, Заплакала дівчинонька В батька на порозі. Ой візьму я коновоньки Та й піду по воду, А там хлопці-риболовці З козацького роду. "Ой ви, хлопці-риболовці, З прекрасного роду, Візьміть мене на той човен, Перевезіть через воду". "Ми би тебе перевезли, Щоб хвиля не била. Ми би тебе з собов взяли, Щоб мати не тужила". "Моя мати старенькая Не буде тужити, Вона сама добре знає, Що не маю з ким жити". Як сідала у той човен, Тяженько зітхнула, Відбилася від берега, Хустинкою змахнула. Ой, ніхто того не бачив, Тільки стара мати, Що сиділа край берега Та й стала ридати: "Ой ти, доню, моя доню, Доню моя красна..." "Що ми з того, що я красна, Коли доля нещасна".