Золота й небесна жінка в золотім й небеснім місті В золотій своїй квартирі місить глину, а не тісто. Вона тішиться роботі, вона згадує про сон свій, У її тісній квартирі ночувало нині сонце. Він тобі наснився й потім ти його зліпила з глини Ти не мала половини, нині маєш не радієш. Загадкова, загадкова, загадкова, Без любові ти хотіла так любові. Нині маєш і змовкаєш напівслові, загадкова, Загадкова, загадкова, загадкова. Золота й небесна жінка в золотім й небеснім місті В золотій своїй квартирі прочитає ніжні вісті. Не про те, що ніч ліпила своє щастя довгождане, А про глину як причину сну й безсоння і кохання.