Задиміли гори, синії Карпати І злетіла в небо пісня вівчаря. Про стрункі смереки, про гуцульські хати, А в промінні сонця виграє роса. Приспів: Я вітаю гори, синії Карпати, І ранкове сонце, цю земну красу. А карпатське диво буду пам'ятати, Як в своєму серці бережу весну. Там червона квітка пелюстки купає В дивнім водограї, в сонячнім теплі. Там шепоче вітер, стиха промовляє Казку колискову молодій сосні. Приспів. Чути звук трембіти ген на полонині, Там стіжки розбіглись з сіном запашним, Палахкоче ватра, що біля колиби, І бринить повітря молоком парним.