Фіолетова тінь вечорова, Наче аркуші білі тумани, Я на них напишу тобі слово, Але вранці те слово розтане. Зупинюсь серед зелен-розмаю, Затрепече душа, ніби жайвір, І збагну я, що слово те зайве, Забуваю тебе, забуваю... Тиша лагідну ніч заколише, Ти літатимеш в снах до світання, Давню пісню пошлю в твою тишу, Та вона у туманах розтане. Вранці жодного сну не згадаєш, Лиш туман до очей доторкнеться, Лиш крило затрепече під серцем, Забуваєш мене, забуваєш... Як же ми дні у днях розгубили? У літах наше літо розтало, Може ми, може ми не любили? Може ми, може ми не кохали? І тому серед зелен-розмаю Ні мені, ні тобі не вернути Крізь тумани до слова спокути, Забуваєм себе, забуваєм... Фіолетова тінь вечорова, Наче аркуші білі тумани, Я на них напишу тобі слово, Але вранці те слово розтане...