Забутий дім, забиті вікна І хвіртка скривлена навстіж, Нікого тут не чуть не видно Самотність бродить босоніж. А хтось, колись сюди заходив І дім цей звеселяв когось, У хутірці, що біля броду Життя чомусь перевелось. Нікому дім вже не потрібен, Хоча є стіни, є і дах, Та квіти вицвіли вже ніби І проліта байдужий птах. Не прагну знатися багатим, Бо видно щастя не у тім, Я лиш боюся, щоб не стати Як цей старий забутий дім.