Заболю, затужу, Заридаю в собі, закурличу, А про очі людські Засміюсь, надломивши печаль. Як роса, припаду До твого чарівного обличчя, І зоря покладе На мовчання моє печать. Забіліли сніги, Забіліли на цілому світі. Опадає листок, Як зів'яле чаїне крило, Там, де ми відбули, Там, де наше відтьохкало літо, - | Забіліли сніги, забіліли сніги... | Замело... | (2) Я для інших одцвів, Я під серцем сховав свої квіти. Я від ока чужого Туманом осіннім укривсь. Але якось вночі Підійди і торкни мої віти - | Я тобі засвічусь, | Як нікому іще не світивсь! | (2) Забіліли сніги, Забіліли на цілому світі. Опадає листок, Як зів'яле чаїне крило, Там, де ми відбули, Там, де наше відтьохкало літо, - | Забіліли сніги, забіліли сніги... | Замело... | (2)