За Сибіром Сонце сходить... Хлопці, не зівайте: Ви на мене, Кармалюка, всю надію майте! | (2) Повернувся я з Сибіру, та не маю долі: Хоч, здаєцця, не в кайданах, та все ж не на волі. | (2) Маю жінку, маю діти, та я їх не бачу! Як згадаю про їх долю — гірко сам заплачу! | (2) ........................................ Асесори, і поліцаї справники за мною ганяють, — Більше ж вони людей вбили, як я гріхів маю! | (2) ........................................ За Сибіром Сонце сходить... Хлопці, не зівайте: Ви ж на мене, Кармалюка, всю надію майте! | (2) **** За Сибіром сонце сходить... Хлопці, не зівайте: Ви на мене, Кармалюка, всю надію майте! Повернувся я з Сибіру, та не маю долі: Хоч, здається, не в кайданах, а все ж не на волі. Маю жінку, маю діти, та я їх не бачу! Як згадаю про їх долю — сам гірко заплачу! Куди піду, подивлюся — скрізь багач панує, У розкошах превеликих і днює й ночує. Убогому, нещасному — тяжкая робота, А ще гіршая неправда — вічная скорбота! Зібрав собі славних хлопців... Що ж кому до того? Засідаєм при дорозі ждать подорожнього. Чи хто іде, чи хто їде, Так час нудно ждати, Що не маю пристанища ані свої хати. Асесори, ісправники за мною ганяють, — Більше ж вони людей вбили, як я гріхів маю! Зовуть мене розбійником, що людей вбиваю, — Я багатих убиваю, бідних награждаю. З багатого хоч я візьму — убогому даю: А так гроші розділивши, гріха я не маю.