За селом, де колишуться віти, Вітерець у верболозах заснув, Десь заграла плакуча гітара, Там дівчина стрічала весну. Ти поїдеш далеко-далеко, Так далеко від мого села, І не скаже той місяць з-за хмари, Що у тебе кохана була. Ти не плач, не журися, дівчино, Ти не плач, не журись, не ридай, Через рочок цвістиме калина, Тихий вечір мене зустрічай. І прийшла довгожданна хвилина, І прийшла довгожданна пора, І дівчина прийшла до калини, А милого нема, та й нема. Та й нема, та й нема його - та й не буде, Бо така уже в неї судьба. Треба знати, як хлопців кохати І як не вірить у їхні слова.