За річкою, за Дунаєм дівчина стоїть, Біля неї гарний хлопець на коні сидить. "Плив я річенькою, плив Та й до берега приплив, Та й до тої дівчиноньки, Котру я любив”. "Ой дівчино, ой рибчино, ти серце моє, Скажи мені щиру правду, чи любиш мене? Скажи правду ти мені, Що на серці є тобі? І чи ти мя вірно любиш, А чи, може, ні?” А вже хмари наступали і громи гудуть, А вже мою дівчиноньку до шлюбу ведуть. А на серці є туга – Любить іншого вона. "Що ми з того, що ти гарна, Коли не моя”.