З журбою радість обнялась... В сльозах, як в жемчугах, мій сміх, І з дивним ранком ніч злилась І як мені розняти їх?! В обіймах з радістю журба. Одна летить, друга спиня... І йде між ними боротьба, І дужчий хто — не знаю я... Тепер в маю, тепер весною, Коли цвіте весь божий світ, Зацвів небесною красою Очей твоїх небесний цвіт. І це весною, це в маю Обсипав душу він мою! Шумлять, співають ниви, луки... Як пісня, вся душа моя, А де її слова і звуки?! Мовчу, мовчу, о боже, я. Ні, ні! Тепер, тепер в маю, Скажу, признаюсь, що люблю! Забуду все. Лишу твої уста... Вони, як перший цвіт кохання, Як хмарка ніжнозолота В журливий час смеркання. Усмішка їх миліша снів, Що сняться раз єдиний, Про них, про них мій буде спів. Останній, лебединий.