Вже вечір вечоріє, до дівчини спішу: Вона в саду сидить, на стежечку глядить І думку думає: чи я прийду? Прийшов я до дівчини, "добривечір" сказав, За руку взяв її, потім обняв її, А як обняв її − поцілував. Дівчина карі очі примружила свої – Вона стидається і не признається, Що любить так мене, як я її. Спочатку каже: "Ваня!", а потім каже: "Ви...", А потім каже: "Милий, прийди, прийди, прийди!" Тепер я знаю все − що любить вна мене, Що любить так мене, як я її! І був би я дівчину ще й досі цілував, Та як ми мріяли, кури запіяли і на прощаннячко я їй сказав: Як вечір звечоріє, як знов тебе прошу: Ти у саду сиди, на стежечку гляди, І дожидай мене, а я прийду!