Вже вечір вечоріє, до дівчини спішу, Вона в саду сидить, на стежечку глядить | І думку думає, що я прийду. | (2) Прийшов я до дівчини, здоров, кажу, мила, За ручку взяв її, потім обняв її, | А, як обняв її - поцілував. | (2) Дівчина чорні очки примружила свої, Вона стидається і не признається, | Що любить так мене, як я її. | (2) І був би я дівчину і досі цілував, Та, як ми мріяли, кури запіяли І на прощаннячко я їй сказав. Сказав: Як вечір звечоріє в вишневому саду, Ти у саду сиди, на стежечку гляди, | А я до тебе знов, серце, прийду. | (3)