Вже осінь сіє позолоту, На спад останні йдуть жнива, А я і досі не сказав ще Тобі найкращії слова. А я і досі марю снами Про пишні зоряні краї, Де все багатство і все щастя – Це очі та вуста твої. А я і досі ще хвилююсь, Коли почую голос твій, Коли приходиш ти до мене Весною квітнучих надій. Вже осінь сіє позолоту, Як мить одна блакитний день, А я і досі не створив ще Найкращу пісню із пісень. А я і досі не нагледівсь У твої очі голубі. А я і досі не пізнав ще Усіх таїн, що є в тобі.