О, велелюдні хори в піднебессі Моєї Батьківщини! Серед них І я співаю кожною обростю Свого оновленого верховіття. Ввійди і ти у цей собор, поглянь, | В найменшій краплі першого дощу | Дзвенить шатер нетлінної будови, | З якої дивиться на нас Оранта. | (2) Тож не гордуй цією благодаттю І вдячно, як смиренний суходіл, Прийми з її руки простий поживок, Прийми з її руки простий поживок І радуйся так щиро, як весна Радіє рівноденню. І завжди У материнське милосердя віруй, У материнське милосердя віруй! Ввійди і ти у цей собор, поглянь, | В найменшій краплі першого дощу | Дзвенить шатер нетлінної будови, | З якої дивиться на нас Оранта. | (3) Ввійди і ти у цей собор! Ввійди і ти у цей собор! Оранта! Оранта! Оранта! Оранта! Оранта!..