Край білого собору залізна огорожа, А там жебрак старенький стоїть і в дощ, і сніг, Він каже перехожим: "Допоможи Вам, Боже, Подайте, люди добрі, копієчку на хліб". Пробігли три школярки, а потім повернулись, І ось бере монети - простягнута рука, А дівчинка молодша не мала ані гроша, І просто, наче донька, обняла жебрака. Приспів: Все золото світу, все золото світу | Не варте любові, добра і краси. | Все золото світу, все золото світу | Не варте троянди, не варте сльози. | (2) І сонечко заграло на куполах собору, Старий зібрав монети, що день подарував. Не замерзають сльози на лютому морозі - Жебрак купив троянду і дівчинці віддав. Приспів. Все золото світу, все золото світу Не варте любові, добра і краси. Все золото світу, все золото світу Не варте троянди, не варте сльози!