Моя країна свиньми пограбована, Земля на сході кров'ю пофарбована, В Криму сумує хатина побілена, Країна штучно мовою поділена. І нами грають кожен раз, а ми В наметах гріємось під час зими. Нас дурять далі порожніми фразами, Тут совість вивезли камазами. Моя країна, мов бездонна шахта, Всі кажуть жах, та При змозі кожен риє — шлях там... Можеш накрасти, спати на грошах, Ти рабом залишишся навіки, Навіть в шатах шляхти... Кожен без тями щось до хати тягне, Іди пахати, вирости дитя нам!.. І як нам вилізти з цієї ями, Де свідомо до провалля Тягне покоління п'яне?.. Ніхто, не ворог, не сусід, І не порох нам усім По під'їздам розкидав сміття, А то байдужість до речей, І холод в глибині очей каже, Що вже нема ціни в життя... Приспів: Вона сльозами плаче, | Бо тут люди подуріли неначе... | Вона сльозами плаче, | І всю біль в собі тримає терпляче... | (2) Відкриті рани і набиті гулі, Забуті діти, що пішли під кулі... Хто кричав гасла всі роки минулі, В своїх кишенях прораховано тримали дулі. І нехай бісяться чорти, Ми - добровольці Божої чети, Що боряться за свій Едем! Поки тримаємось гуртом, Переживемо цей дурдом, Ми поколінням стежку прокладем! А далі тим шляхом вже підуть люди І будуть діти мати гордий вільний генотип! Недарма постріл прийняли на груди Ті Прометеї, що несли свободи смолоскип! Всі хочуть миру та у всього ж є міра - Ми кожен день ховаємо синів... Душа у дірах, та як жити без віри?.. Колись любов переможе гнів!.. Приспів.