Пригадай собі волошки,наші квіти, як твоє волосся пестив ніжний вітер... Вів зо обрій п'яну ніч тверезий ранок. Все минуло...Залишилась в серці рана. Все минуло,все було,як постріл з лука, а стріла ще й досі в серці- біль розлуки. Під вінець ідеш ти з іншим - я не проти. Та навіщо на весілля мене просиш? Не покажу свого болю анітрошки. На весілля принесу тобі волошки. Сріблом впали з твоїх вій гарячі сльози. Вже між нами заметілі і морози. Йдеш заплакана до шлюбу.Віє вітер, він за мене тобі сльози ніжно витер. А як будуть синьоокі в тебе діти- пригадай собі волошки,наші квіти...