В садку питався вітерець, То в квіточок, то в деревець: А де ж поділась пара та, Що тут щасливою була? Зашумів зелен-сад до вітру: Він пішов, - інша. Приспів: Впиралось серце і не вірило йому, Казало серце: "Я його не відпущу". І зародилася в душі Зневіра у любов, - слова пусті. І вітер закружляв завив, Але ж він так її любив. І сам був свідком тих утіх, Ховав квітками листям їх. А вона - вже його колишня, Приведе іншу.