Виє вітер, довго виє, Навіть слухать обрида, Ходить байда споконвічний Та у вікна загляда. Ну чому б тобі ,приблудо, Не заснути уночі, Не погріть старечі кості В димарі, чи на печі? Я не сплю - мені й не диво: Я ж не вітер - чоловік, Помитарствую, поб'юся Та й засну колись на вік. Але ж я не спати - жити! Жить і мріяти люблю - Через це у довгі ночі Не вилежуюсь, не сплю. Ну вгамуйся, клятий вітре, Не стогни та не кричи, У моє вкладайся ліжко І за мене там поспи, І зітха тужливо вітер, Кулаками в шибки б'є: - І мені, - кричить, - Кохання також спати не дає. Я давно про зірку мрію, Світлу зіроньку одну, Але як не дму, не вію, А до неї не сягну. Тож ходжу я в довгі ночі Та зітхаю знов і знов, Їй пісні сумні складаю Про сумну мою любов.