З вечора пригожого аж до ранку Вишивала дівчина вишиванку. Вишивала, дівчина, вишивала, Чорну і червону нитку брала. А що чорна ниточка – розставання, А червона ниточка – то кохання. Щоб та чорна ниточка часто рвалась, А червона ниточка гладко слалась. Встану я в неділеньку спозаранку, Подарую милому вишиванку. Сердься, мій соколику, чи не сердься, Будеш ти носить її коло серця.