Подає в ранковій тиші школа Дзвоника останні позивні... І на серці терпко, як ніколи: Ти ще учень й одночасно - ні. Приспів: І ця Танька, Танечка, Тетяна, В котру був закоханий весь клас, Підійшла до тебе і неждано Запросила на останній вальс. Як не думав - не знайшлося слова. Може, й ні до чого тут слова?.. Рук торкалася коса шовкова І хмеліла в танці голова. Приспів. І куди світанок дня покличе, Поведе куди він завтра нас?.. І щемить чекання на обличчі, І звучить шкільний, прощальний вальс. Приспів.