Вийшла молода на городчика, Тай до зіллєчка свого, Тай рве бервінок собі на вінок, | Та й жалібненько й плаче | (2) А за нев - за нев її ненечко: "Чо ж ти, донечко, й плачеш? Ой, чи жаль тобі подвір'я сего, | Чи мене - старенького?" | (2) "Ой, не жаль мені подвір'я сего, Ані Вас - старенького, Лишень жаль мені за русу косу, | За дівоцькую ношу. | (2) Дівки гуляють, дівки гуляють, Лиш мене не приймають Ні до дівочок, ні до жіночок, | Лиш під злотний віночок." | (2)