Відцвітають бузки біля каменів міста, І мажорні дощі відкотились по склу, А кохання моє, що здавалось вогнистим, Залишило лиш трохи теплу золу... Я тебе не журю, не вигукую: "Що ти?" - Бо історія ця без початку й кінця. Просто час для вогню був занадто короткий, Щоб зігріть, оживить захололі серця. Приспів: Відцвітають бузки, відцвітають бузки, Відцвітає любов, що вогнисто горіла... Що зробили не так, що у різні боки Ми з тобою чомусь полетіли у сни?.. Полетіли у сни... Відцвітають бузки у пахучому димі, У вечірнім вогні заховалася ти. Почуття весняні, почуття невловимі, Але як же їх нам зберегти?.. Це кохання порив чи банальна пригода? - Не шукаю твоєї й своєї вини... Відцвітають бузки... І, признаюся, шкода, Що так швидко в житті відцвітають вони... Приспів.