Зустрілись - розійшлися, зустрілись - розійшлися, Але усе ж буває: зустрілись назавжди. Минуле замітає торішнє жовте листя, Бо у душі гарячій твої лягли сліди. Усе перевернули, усе перекрутили, Несхожа вже на себе, себе не пізнаю, А в почуттях вихрястих натягнуті вудила І мрії-дикі коні летять у даль твою. Приспів: Від весни до літа кличе стежка бита, По якій до тебе я любов веду. Від весни до літа трави з оксамиту Вистилають цвітом землю молоду. Поміж розчарування так хочеться любити, Так хочеться казати озорені слова І чоловічу мужність до серця притулити, Щоб між гіркого блуду була любов жива. Я знов тебе зустріну, я знов тебе побачу І клен розпустить листя, той що давно засох. Тож побажайте, люди, просвітлення удачі Моїй святій любові розділеній на двох. Приспів. Від весни до літа кличе стежка бита, По якій до тебе я любов веду! (2)