Від поля до поля Виросла тополя, Признайся, козаче, Чи я буду твоя? Пусти, дівчинонько, Камінь за водою, Як той камінь спливе, Візьму шлюб з тобою. Де ти таке бачив, Щоб той камінь сплинув? Перше ходив, любив, А тепер покинув? Перше ходив, любив, Як місяць зірницю, Тепер покидаєш Таку красавицю. Було не ходити Щовечора пішки, Було не носити В хустинці горішки. Було не сидіти З вечора до ранку, Було не носити Медочок у збанку. Від поля до поля Доріженька бита, Відпало від коня Золоте копито. Не жаль ми копита, Бо копито срібне, Жаль ми дівчиноньку, Зосталася бідна.