Ой не вперще за мріями бігли ми, Позабувши усе, що було... Ви вся в білому, білому, білому, Як м'яке лебедине крило. Через роки місточок нетесаний Піді мною хитався не раз... Ви так близько, близенько, близесенько І далеко отак водночас. Після зливи, нежданої повені Протекла голуба течія... Ви, здається, чимсь трохи схвильовані? Ви чиясь чи іще нічия? Захотілось сміятись і плакати, Молодої торкнутись жури... Та між нас розділовими знаками Знов стоять різних літ кольори. Час очима правдивими дивиться, Але очі, ті очі - сумні. Не судилося, ні, не судилося Бути разом із вами мені. В цьому світі чи всі долюбили ми? - Не збагнути одвічних понять... Ви вся в білому, білому, білому, А на мене багрянці летять.