Коли б хто знав, які то ночі У нашім краї чарівні, Верба схилила стан дівочий На сині води весняні. Знизала з хвиль собі намисто, Когось чекає край села, Дістала жмут зірок вогнистих, Пестливо тулить до чола. Скотився місяць з небозводу, Узув перлисті сап'янці, І до верби, тієї вроди, Шукає броду у ріці.... Коли б хто знав, які то ночі У нашім краї чарівні, Верба схилила стан дівочий На сині води весняні.