Кину грудочкою снігу У вікно твоє вечірнє, Хай зійде твоє обличчя, Мовби місяць у вікні. На обличчі хай посходять Твої брови непокірні, Очі хай твої посходять | Невеселі і несмутні. | (2) Задивлюся на обличчя, Як на тепле літнє небо. Як на тепле літнє небо У Зимовім Ірпені. Усміхнуся і, усміхнувшись, Слово вимовлю до тебе. Хоч тобі ж бо не почути | У кімнаті, у вікні. | (2) Навесні, а, може, влітку, Знов знайду вікно вечірнє, Де колись в зимовий вечір Ти привиділась мені. Зупинюся, чи побачу Твої брови непокірні? Чи побачу твої очі | Невеселі й несмутні? | (2) Зупинюся в сподіванні, Але марно буду ждати, Не зійде твоє обличчя, Мовби місяць у вікні. За печаль усіх самотніх Буду щиро сумувати За тим вечором зимовим | У зимовім Ірпені. | (2) За печаль усіх самотніх Буду щиро сумувати За тим вечором зимовим | У зимовім Ірпені. | (2)