Яку сьогодні ниву оремо І як самі себе сотворимо? Яке зерно в ріллю кладемо, Такими завтра і будемо. І чи онук себе впізнає? Якщо пісень чужих співає. Послухай сину — каже мати: "Буду тобі як щось казати" Я прошу вас — о милі діти ! Мене на хвильку зрозуміти - Я не сторонська — не чужинська, Я ваша мати українська ! Я ваша мати, аж від Бога На серці б'ється знов тривога, Чужим між нами хтось блукає І каже, що мене не має. Мамо, як можу вас не знати, Тут жив мій дід і брат, і тато, Моє тут нині жнивне поле, Тут українське все довкола. Хоча і досі топчуть душу, Я на сторожі бути мушу, Будь обережним нині сину, Щоб ти за пісню не загинув. Я прошу вас — о милі діти ! Мене нарешті зрозуміти Усіх вас щиро пригортаю, Чужих для мами не буває ! Але у чому тут причина, То все частіше безпричинно. Зовуть мене чужинським словом, То не моя, не рідна мова. Який в нас час, чия година, Чи українська Україна, Чи додалося серцю болю, Щоб не продали нашу волю, То дай нам Боже впертість в міру І більше тих, хто завжди вірить. Щоб не задув нам вітер свічі, Бо мати дивиться у вічі ! Тобі скажу у цю хвилину, Бо ти також чиясь дитина. Я бачу всіх мов через скло І хто є свій, а хто є хто ! Хто українське зневажає, Нехай собі свій дім шукає ! Я не сторонська, не чужинська, А всіх я мати українська !!!