Я дякую долі за отчі пороги, Ніколи в житті я спокою не знав, В дорозі, в роботі шукав я підмоги, Наснагу душі від землі я черпав. Вам дякую мамо, за все, що я маю, За мову, добро і науку просту, Що я прихиляюсь до отчого краю І в серці несу свою неньку святу! Приспів: А мати навчала життя нас любити, | За правду стояти і честь берегти, | Дай Боже їй долі - у щасті прожити, | Онуків навчити і спокій знайти! | (2) Я знав і гордився, що доброго роду, Що я українець і на тому стою, Тому і в житті не шукатиму броду, Бо звідав глибини у ріднім краю. Горнулась до мами вся наша родина, Світанки у полі стрічала вона, Казала, найперше, мій сину, людина Любов'ю довічна і шана земна. Приспів.