В Загорові на горі, У старім манастирі, У неділю, рано-вранці, Там молилися повстанці. "Благослови, Божа Мати, На ворогів міцно стати, Боронити Україну По лицарськи - до загину." "Борітеся, мої діти, Бідну землю бороніте, За прикладом мого Сина Встане з мертвих Україна." В понеділок, на світанку, В Загорові блищать танки, * Гудуть авта й літаки - Облягають німаки. "Друзі, алярм, гей вставайте, Манастиря не давайте, Бороніте Україну." "Здобудемо або згинем!.." Стало дніти у вівторок - "Їх тисячі, а нас сорок..." Налягяють німаки - Не даються козаки. Той ранений вже в четверте, Одмагається від смерти, - "Зажди, смерте, хоч хвилину - Ще зіб'ю з одну машину." Той під розп'яттям конає І на Христа поглядає: "Ти за нас вмер, Божий Сину, І ми гинем за Вкраїну." Стало в середу смеркаться - Залишилось вісімнадцять. З полеглими попрощались... Крізь ворожий стрій прорвались. В ЗагоровІ, на горі, Спочивають лицарі. Хрест високий в головах: "Полягло тут 22"... Спіть спокійно, друзі милі, У високій цій могилі... Пімстимо смерть і руїну, Здвигнем з мертвих Україну.